Текст четвертого масового диктанту з української мови

Якими нам бути?

Кожен українець прагне щасливого життя, проте лише меншість усвідомлює власну роль у зростанні добробуту. Утім, усе велике починається з малого: нам потрібно навчитися говорити одне з одним.

Простір спілкування — фундамент суспільства. До речі, слово «суспільство» має в собі корінь «-спіль-». І без спільності громада розпадається просто тому, що комунікація стає неможливою.

Мова ненависті — це потужний каталізатор, який діє на розпад спілкування. Однак така риторика — не кінець розпаду: по-справжньому простір комунікації розпадається тоді, коли починає руйнуватися культура.

Що ж можемо зробити в цій ситуації ми? Насамперед, взяти на себе відповідальність за збереження культури спілкування, яка, у суті своїй, є культурою поваги до іншого. Філософ Бертран Рассел неспроста зауважував, що джентльмен — це людина, у присутності якої ти сам починаєш почуватися носієм шляхетності.

Ми — не безпорадні. Нам потрібно лише чимскоріш змістити точку прикладання своїх сил. «Потурбуйся про чесноти, — закликає мудра індійська приказка, — і чесноти потурбуються про тебе». Нехай ми не маємо важелів, аби вплинути на країну в цілому. Але навколо нас — безкінечне поле для діяльності, де ми можемо безперестанку виховувати у собі справжніх леді та джентльменів, дозволяючи іншим почуватися у нашому товаристві леді та джентльменами також.

За Любком Дерешем